Доброго дня
, шановні гості.Сьогодні ми запросили вас з нагоди 25 –ї річниці виведення військ колишнього Радянського Союзу з
Афганістану. Сьогодні ми з вами поговоримо про героїв цієї страшної війни. Мені
дуже хочеться, щоб поезії, пісні , розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані
і про Афганістан, проникли у ваші юні
серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі-це війна. Ми
повинні пам’ятати тих , хто її пережив, тих, хто недожив, недрспівав,
недокохав.Що ми знаємо про Афганістан, про афганську війну?
Афганістан-це
70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з
висотою гір до 7-8 тисяч метрів. 86 тисяч людей , що проживають в аулах у
злиденному становищі Близько 3 мільйонів людей ведуть кочовий спосіб життя. Для
тих часів характерні страшенна бідність , відсутність елементарної медичної
допомоги, масова неписьменність серед населення, висока смертність. У квітні
1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха
і проголосив Афганістан республікою. Нова влада взяла курс на соціалізм, але
такі закони були приречені на провал, бо суперечили законам ісламу. У країні
спалахнула громадянська війна.
Як наслідок.
У грудні 1979 року між СРСР і Афганістаном було укладено договір.Рішенням
політбюро ЦК КПРС, який очолював
Л.І.Брежнєв ,війська СРСР ввійшли в чужу
країну для підтримки прокомуністичного режиму.Спочатку вони розмістились
гарнізонами у великих містах країни, а потім поступово втягувались в бойові дії
по всій території .Присутність іноземних військ викликало стихійне протистояння
народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985роки.І розпочати нашу годину
меморіал я хочу такими словами:
Війна. Чужа.
Нежданна .Непотрібна.
Геройство.
Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тиша. Вибухоподібна.
Війна.Війна. Війна. ( Вкл
грохіт війни.)
І затужили, заридали матері,
затужила вся Україна . «Мамо. Я не хотів
і не думав повертатися дорогою- стрічкою на свій портрет, буйним кленом до
нашої хати. Простіть мене, рідна»Для
живих війна продовжувалася. Дорога знову
туди , у сиві гори… (Снова в путь, В. ПЕтряев і гр. «Медведь»
Комментариев нет:
Отправить комментарий